ПОВНОГОЛО́СО. Присл. до повноголосий. Жива народна мова має кілька дуже простих способів до уникання збігу багатьох шелестівок, і через те слова єднаються плавко.. Мова бринить повноголосо й музикально (Володимир Самійленко, II, 1958, 366); Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит — все резонувалось тут [у лісі] надзвичайно лунко, чисто, повноголосо (Олесь Гончар, III, 1959, 91).
ПОВНОГОЛОСО
Тлумачення слова