ПОВМИРАТИ

ПОВМИРАТИ, аємо, аєте, док. Умерти (про всіх або багатьох). Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись (Тарас Шевченко, II, 1963, 229); Вустимко уявляє, як жаби вчепляться в огидні обличчя ворогів, і як ті почнуть сохнути, сохнути і повмирають… (Іван Багмут, Опов., 1959, 14);  * Образно. Як попаде було [Хведір] на вечорниці, то з реготу усі повмирають, прямо кишки порвуть (Гнат Хоткевич, I, 1966, 75);  * У порівняннях. І ні на одній вулиці не зострінеш [зустрінеш] ні одного чоловіка, неначе.. усі люди у усім містечкові повмирали (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 173).