ПОВКО́ПУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повкопувати. Робітники ще вбивали остатні бруси в шпуги повкопуваних стовпів (Іван Франко, VIII, 1952, 410).
♦ Як (наче, неначе, мов і т. ін.) поокопувані — нерухомо. Діти стояли, як повкопувані; ще Антосьо не так, а що той, то як стовп — щоб поворухнувся! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 24).
ПОВКОПУВАНИЙ
Тлумачення слова