ПОВКЛАДАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Вкласти всередину чого-небудь усе або багато чогось. — І що мені робити з цими подарунками, чоловіче? Куди їх і повкладати (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 543).
2. Розмістити, розташувати в певному порядку все або багато чого-небудь. [Оленка:] А ось ті скелі. Хто позвалював їх у цю хащу, чия рука повкладала їх так, щоб захистити нас, безіменних, перед нападом? (Мирослав Ірчан, I, 1958, 174).
3. перев. у сполуч. із сл. спати. Покласти спати, влаштувати на відпочинок і т. ін. всіх або багатьох. Та таки послалися й пороздягалися; Галя повкладала й повкривала діти (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 77); Господарка повкладала всіх спати на полу, а сама лягла на лаві біля вікна (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 148).