ПОВІСТИТИ, іщу, істиш, док., перех., рідко.
1. Розповісти, розказати. І усе йому мати повістила, що було (Марко Вовчок, I, 1955, 224); Землі своєї зелень та блакить Любив я серцем, і на схилі віку Хотів про те правдиво повістить (Максим Рильський, Поеми, 1957, 208).
2. Повідомити, сповістити. Через хвилину важкий сон і харчання повістили хлопця, що Яків заснув (Панас Мирний, I, 1954, 278); Свободу всім земним язикам Безсмертний Ленін повістив (Максим Рильський, III, 1961, 303).