ПОВІРИТИСЯ 1, иться, док., безос. Упевнитися, переконатися в правильності, правдивості чого-небудь. На душу проллються тиха задума і спокій; навіть повіриться, що надалі в житті все має бути тільки ліпшим (Михайло Стельмах, I, 1962, 538); Він увійшов І привітався тихо, Так усміхнувся весело до нас, Що зразу всім повірилось — не лихо, Добро і щирість увійшли у клас (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 16).
ПОВІРИТИСЯ 2, рюся, ришся, док., рідко. Те саме, що довіритися. Моїй опіці можете спокійно повіритися (Ольга Кобилянська, III, 1956, 84).