ПОВІР’Я

ПОВІ́Р’Я, я, сер. Перекази, легенди, в основі яких лежать своєрідні народні уявлення про зв’язки між явищами навколишнього світу і долею людини. З якимось надзвичайним зацікавленням слухала завше Маруся усякі оті гуцульські оповідання, повір’я і приказки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 35); За народним повір’ям ластівка несе людям спокій і щастя (Українська література, 9 клас, 1957, 178);  * У порівняннях. І тільки шурхотом шаршавим [шершавим] шелестів Колючий гай олив, Старий, безплідний, сивий, як повір’я (Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 32).