ПОВІЛЬНО

ПОВІЛЬНО. Присл. до повільний. Опинившись за Грабинцями, Максим пішов повільніше (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 131); Весняний світанок народжувався повільно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 8); Спочатку танцювали повільно, плавно, мов хитались од вітру (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 376); Опанас говорив повільно, обдумуючи й виважуючи зміст кожного слова (Олександр Довженко, I, 1958, 92); Широкий та чистий тут Дніпро,.. він тече повільно, величаво (Олесь Гончар, II, 1959, 372); Але і тоді в йому [в селі] малось дві церкви, Й звичая держалися там, Що можна було доступати повільно В одну тільки церкву жінкам (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 278); В хаті стало повільніше (Словник Грінченка).