ПОВІ́ЙКА, и, жін. Те саме, що повій. На шовкових трав киреї розцвітають орхідеї, крокіс, мальви, марунки і ніжненькі повійки… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 155); Наче сріблені ґноти, Золотисту кору Обвивали у ялин Батоги повійки (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 141); Йду далі. От і вулиця курна; окопи заросли колючою повійкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 460).
ПОВІЙКА
Тлумачення слова