ПОВІДРИВАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідривати1;
// у знач. прикм. В руки Юрко не взяв навіть молотка, щоб прибити повідривані дошки (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 332); Біла блузка на її грудях була розстебнута, ґудзики повідривані, і вона весь час трималася за груди лівою рукою (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 401).
ПОВІДРИВАНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідривати 2.