ПОВІДНІМА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. у кого. Відняти все або багато чого-небудь. Повіднімав [Масляк] у жінки усю її худобу (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 230).
2. перен., розм. Позбавити всіх або багатьох здатності рухати якою-небудь частиною тіла;
// безос. Аудиторія тривожно з’їжилася. Багатьом заклякли ноги і повіднімало язики (Яків Качура, II, 1958, 37).