ПОВІДКРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідкривати. Хутір неначе вимер, ніде не видно живої душі, приміщення повідкривані (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 86);
// у знач. прикм. Далі видів похорони… хоругви… людей з повідкриваними головами (Ольга Кобилянська, I, 1956, 554);
// повідкривано, безос. присудк. сл. Комори, стайні.. — все повідкривано (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 327).
ПОВІДКРИВАНИЙ
Тлумачення слова