ПОВІДДЯ 1, ПОВОДДЯ, я, сер. Те саме, що повід1. І такий не один Повесні челядин Рвавсь, мов кінь застоялий з повіддя (Іван Манжура, Тв., 1955, 80); Бійці підтягують поводдя Вороначам своїм (Андрій Малишко, З книги життя, 1938, 19).
ПОВІДДЯ 2 див. повідь 1.