ПОВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що довічний 2, 3. — Віддайтесь на милость [милість], на ласку мою, Пай слово запевнить моцарське, Що волю й шляхетство повічне даю За ваше завзяття лицарське! (Михайло Старицький, Поет. тв.. 1958, 229); Тепер вона над заходом пливла В човні кленовім, в тиші вечоровій, Моя мелодія, моя любов, Моя повічна мрія кароока! (Андрій Малишко, Листи.., 1961, 24).
ПОВІЧНИЙ
Тлумачення слова