ПОВЕЗЕНИЙ

ПОВЕ́ЗЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повезти 1;
//  повезено, безос. присудк. сл. Поза селом, поза селом Та повезено сіно. А десь моє серденятко Вечеряти сіло (Українські народні ліричні пісні, 1958, 87); Аж ось вгляділи одрадяни, що машину повезено у двір (Панас Мирний, IV, 1955, 245).