ПОВЕСЕЛІТИ

ПОВЕСЕЛІТИ, ію, ієш. Док. до веселіти. Ватага вся повеселіла, Горілка з пляшок булькотіла, Ніхто ні каплі не пролив (Іван Котляревський, I, 1952, 163); І мій, смутний, повеселів товариш — На наше вийде, будем жиго жать! (Микола Шеремет, Щастя.., 1951, 87);
//  Виразити такий стан (про очі, обличчя і т. ін.). Галя глянула на машкару й її сердите личко зразу повеселіло й засяяло (Степан Васильченко, I, 1959, 120);  * Образно. А як випав перший сніг, — простори села й міста наче трохи повеселіли, посвітліли од ясної, як сонце, білості (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 66).