ПОВЕСЕЛІ́ЛИЙ, а, е. Який повеселів, став веселим. Килигей, теж збуджений, повеселілий, оглядав з командирами захоплену кулеметну тачанку (Олесь Гончар, II, 1959, 26);
// Який виражає такий стан (про очі, обличчя і т. ін.). Похмуре панове обличчя вигодинюється, ясніє. Осміхнувся, зводить повеселіле лице до хлопців (Степан Васильченко, I, 1959, 363); Варка підвела повеселілі очі, соромливо оглянула всіх (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 325); * Образно. Не лютує тиф у повеселілих селах і менше ночами наскакують банди. Після розгрому Петлюри одразу влада взялася за отаманів і батьків, які не склали зброю (Михайло Стельмах, II, 1962, 245).
ПОВЕСЕЛІЛИЙ
Тлумачення слова