ПОВЕРШИТИ 1, шу, шиш, док., перех., розм. Те саме, що закінчити. — Коли сам, каже, не повершу, то синові передам (Тарас Шевченко, I, 1963, 95); Хома Лихо на те подав свою раду, повершив, так би мовити, глибиною думки безконечний двобій, що вівся за бригадира (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 251).
ПОВЕРШИТИ 2 див. повершати.