ПОВЕЧІ́Р’Я, я, сер., рідко. Те саме, що вечір 1. Солов’ї.. тьохкали всюди, і від їхнього співу дзвеніло повечір’я (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 139); Над полями спускаються вечірні сутінки. Пізнім повечір’ям чути, як лускається перезрілий колос, журно сиплеться зерно на землю (Радянська Україна, 21.VII 1961, 2).
ПОВЕЧІР’Я
Тлумачення слова