ПОВЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. Навчатися, здобувати освіту якийсь час. — Я так думаю з собою зробити: повчуся ще років зо два, та й у народні вчителі на село (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 448); — Мало ти ще вчився. Треба ще кудись оддавати. Повезу ще в Зіньків, повчись іще там (Остап Вишня, I, 1956, 6).
2. Вчитися чого-небудь, переймати досвід, уміння, манери і т. ін. якийсь час. [Маруся:] Чи не ворожать оце тітка на зорях?.. Треба піти та й собі повчитись (Марко Кропивницький, I, 1958, 73); А якщо в нас неладно щось або чогось немає, то й ми охоче повчимось у тих, хто діло знає (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 125).