ПОВЧА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто повчає, дає напучення. — Весь колектив наш був би рад, — Почав директорки пломат, — Щоб ви, шановний, як начальник І всього селища повчальник, Прийшли до школи хоть на час І тим порадували нас (Степан Олійник, Вибр., 1959, 228).
ПОВЧАЛЬНИК
Тлумачення слова