ПОВЧА́ЛЬНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до повчальний. — А наш-то вчений либонь посурйозніший [серйозніший] за тебе буде, — сказав йому з єхидною повчальністю Єгор (Олександр Довженко, I, 1958, 462); Коли б не розсудливий, хоч і неприємний своєю повчальністю, голос Конопельського, напевно, Курило в перший же вечір вступив би в конфлікт з інтернатівцями (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 100); Художній урок трилогії Юрія Шовкопляса «Людина живе двічі» має глибоку повчальність (Радянське літературознавство, 5, 1967, 22).
ПОВЧАЛЬНІСТЬ
Тлумачення слова