ПОВАЖЧАТИ

ПОВАЖЧАТИ, аю, аєш, док. Зробитися, стати важчим. Чого ви мені у клунок наклали, що він так поважчав? (Словник Грінченка); Поважчала я на два кіло (Леся Українка, V, 1956, 375); Літо та осінь пройшли ще не дуже сутужно, бо дощі постачали воду, а сонечко сушило сорочки. Зате з першим же морозом праця поважчала вдвоє (Любов Яновська, I, 1959, 282); Враз його очі поважчали, а штучні краплини сміху в них перетопились у хижість (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 475);
//  безос. — Вали, парубче, на мене всю провину. Немало ж у селі всякої всячини говорять про Окунівну. От і ти щось додай від себе: мені вже не поважчає (Михайло Стельмах, I, 1962, 535).