ПОВАЖА́НИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до поважати 1. Приїхав.. Морочковський, багатенький і поважаний в цілій околиці, як дуже порядний і заможний чоловік (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 157); Колишня батрачка стала відомою, всіма поважаною людиною, Героєм Соціалістичної Праці (Хлібороб України, 9, 1969, 13).
2. у знач. прикм. Якого поважають, який користується повагою в кого-небудь. Іван Петрович Дрімлюк, поважаний голова колгоспу та гостинний і привітний господар (Остап Вишня, II, 1956, 38); Всяка праця на користь суспільства, як фізична, так і розумова, поважана і почесна (Програма КПРС, 1961, 103);
// Уживається як формула ввічливості при звертанні. [Долорес:] Він зняв перстеника з руки моєї і мовив: — Поважана сеньйорито, як вам хто докорятиме за мене, скажіть, що я ваш вірний наречений (Леся Українка, III, 1952, 336).