ПОВАЖАННЯ

ПОВАЖА́ННЯ, я, сер. Почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось; повага. Придивляючись ближче до життя села, я пересвідчився, що навіть одна інтелігентна людина може багато там зробити, скоро потрапить забезпечити собі поважання та вплив (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170); Повна рівноправність, взаємне поважання незалежності й суверенітету, братерська взаємодопомога і співробітництво — характерні риси відносин між країнами соціалістичної співдружності (Програма КПРС, 1961, 18).
♦ З [глибоким, високим і т. ін.] поважанням — те саме, що З [великою, високою і т. ін.] повагою (див. повага) Моє щире вітання Вашій дружині і родинам Гнатюків та Волянських. З глибоким поважанням Л. Косач (Леся Українка, V, 1956, 361); [Моє (наше)] поважання — уживається як привітання при зустрічі, у листі. [Спичаковський:] Привіт, поважання!.. [Мальванов:] Та де ти пропадав, негідний, цілих три дні? (Іван Кочерга, II, 1956, 31); — Моє поважання, пане Мільку! Як ся маєте?.. — Моє поважання!.. (Лесь Мартович, Тв., 1954, 189); [Старчай:] А, Тетяна Іванівна. Наше вам поважання (Іван Микитенко, I, 1957, 269).