ПОВАЛЯТИ, яю, яєш, док., перех.
1. Те саме, що повалити 1 1 (усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох). І перших Філа, Тамариса На землю махом поваляв [Турн] (Іван Котляревський, I, 1952, 284); Вила буря, мов палати Завзялася поваляти (Павло Грабовський, I, 1957, 474); Сон у хаті важко поваляв: батька — на полу, матір — біля припічка, посеред хати — дітей… (Андрій Головко, I, 1957, 54).
2. розм. Забруднити. Не ззість [з’їсть] пес, поки не поваляє (Павло Чубинський, I, 1872, 279).