ПОВАГОМ, присл. Не поспішаючи, не кваплячись; поволі, повільно. — А де ж воно лежить, чи стоїть? — Отак розпитає [Чіпка], повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть (Панас Мирний, I, 1949, 141); Товарний потяг ішов задумано, повагом, залишаючи позад себе зелені вогні (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 157); Повагом, спокійно, ніби про когось стороннього, розповідає Оленчук про себе, про своє життя (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 59).
ПОВАГОМ
Тлумачення слова