ПО́ВАГ, у, чол., рідко. Те саме, що поважність. Велично Атта Троль танцює гордий, Та дружиноньці кудлатій Цноти й повагу бракує (Леся Українка, IV, 1954, 135).
З повагом — поважно. — Ти, Насте, не вмієш ефектно виходити до гостей: ти передражнюєш мене, й воно виходить дуже вже з повагом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 236).
ПОВАГ
Тлумачення слова