ПОУЧЕ́ННЯ, я, сер., книжн., заст. Повчання. Люди слухали того поучення [о. Квінтіліана], як якоїсь бесіди божевільного (Іван Франко, VIII, 1952, 70); Слово за словом, мов крапля за краплею, падали Мирославові поучення в молоду голову княжича (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 310).
ПОУЧЕННЯ
Тлумачення слова