ПОТИЦЯТИ, яю, яєш і ПОТИЦЬКАТИ, аю, аєш. док., розм.
1. перех. Тицьнути що-небудь усім або багатьом. З серця смикнула [Катерина] завіску на суднику, аж обірвався мотузок, потицяла в руки [дітямі чашки (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 253).
2. перех. і неперех. Тицяти якийсь час; тицьнути кілька разів. Антон в’яло потицькав щіточками в полотно, однак від цього портрет до завершення не просунувся (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 143).