ПОТВЕРДІ́ТИ, іє, док., рідко.
1. Док. до твердіти. Легкий вітерець повіває від дніпрових плес, пахне зволоженою землею, що вже потверділа від перших нічних приморозків (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 119).
2. перен. Стати стійкішим, рішучішим; укріпитися в переконаннях;
// Набрати рішучого виразу або інтонації (про обличчя, голос і т. ін.). — Значить, ти скриню віддав тому, що говорити не вмієш? — потвердішав голос Докії (Михайло Стельмах, II, 1962, 406).
3. перен. Стати суворим, менш чуйним (про вдачу). Його м’якувата просвітянська душа хоч перед смертю потверділа (Михайло Стельмах, II, 1962, 282).