ПОТУЖНО

ПОТУЖНО. Присл. до потужний 1, 2. Як рука натрапить На ту струну, що ствердла від мовчання, Шарпни струну безжалісно, потужно І брязни в неї, наче на пожежу (Леся Українка, I, 1951, 146); Холодний вітер дме в степу потужно, Гне очерет додолу, шелестить, Мов звір в байраці виє осоружно (Микола Вороний, Вибр., 1959, 94); Потужно й велично, заглушаючи голоси й шум метушні на пероні, загудів ранковий гудок на роботу (Андрій Головко, II, 1957, 367); В душі раба .. Вродилась мрія і запанувала Над ним, своїм творцем, потужно й міцно (Леся Українка, I, 1951, 422).