ПОТУ́ПИТИСЯ див. потуплюватися.
ПОТУПИ́ТИСЯ, тупиться; мн. потупляться; док. Стати тупим (про все або багато чого-небудь). Федір обдивлявся серпи, чи не пощербилися, не потупилися (Панас Мирний, IV, 1955, 222); — Коли всі були поранені й мечі потупились, .. він сказав: «Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми» (Олександр Довженко, I, 1958, 294).