ПОТУПЛЕНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потупити. Стоять, було, грізні колись запорожці, Тепер і немічні, й старі, Огнисті їх очі потуплені в землю (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 278); Фрося дивилась потупленим застиглим поглядом (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 111).
ПОТУПЛЕНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потупити. Всі ножі потуплені.