ПОТУМА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., розм.
1. Туманити якийсь час. Пусти, мати, погуляти, Я не забарюся: Тілько хлопців потуманю, Да й назад вернуся (Павло Чубинський, V, 1874, 578).
2. перен. Затьмарити розум, свідомість усім або багатьом; запаморочити. Певність того, що радянських військ нізвідки чекати, потуманила голови гітлерівцям (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 27).