ПОТРУ́ХЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до потрухнути.
2. у знач. прикм. Який зробився трухлявим, перетворився на труху від вологи, від часу тощо. Під липами й кленами, коло потрухлого й мальованого штахету, на свіжому сіні злагоджені із шинелів та бурок постелі (Степан Васильченко, II, 1959, 23); Кілька копачів розкопували курган. З широкої ями виступали потрухлі деревини зрубу (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 305).