ПОТРЮХАТИ, аю, аєш, док., розм. Побігти підтюпцем, доїхати дрібною риссю. — Ходім, ходім, попаденько, із нами, З молодими козаками. — Попаденька послухала, За чумачками потрюхала (Павло Чубинський, V, 1874, 664); Бідний циган.. зірвався на рівні ноги і, обмацуючись та проклинаючи Замфіра, потрюхав до села (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 212); Покірно прийняла [коняка] на спину вагу — тільки сумно мотнула головою, глянула з докором на свого мучителя — і потрюхала теж до воріт (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 362).
ПОТРЮХАТИ
Тлумачення слова