ПОТРІСКУВАТИ, ує, недок. Видавати тріск час від часу, стиха. Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку, нерівно осяває хатину (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109); Час від часу дрова потріскували, бризкаючи снопами золотих іскор (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 124); В лісі було тихо, під ногами листя шелестіло і час від часу зловісно потріскував хмиз (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 47);
// безос. Поночі примикав [перевізник] натомленого човна. Послухавши, як об просмолені борти труться хвилі, розправляв широко груди, аж потріскувало (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 7).
ПОТРІСКУВАТИ
Тлумачення слова