ПОТРІСКАТИСЯ

ПОТРІСКАТИСЯ, ається, док. Вкритися по поверхні тріщинами; розтріскатися. По вулицях страшно ходити, бо руїни потріскались і ось-ось впадуть на голову (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 354); На хресті було прибите розп’яття. Воно також потемніло й потріскалось на сонці та вітрах (Олесь Гончар, III, 1959, 10); У великому палісаднику бургомістерської садиби земля попьріскалася від засухи (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 110);
//  Пошерхнути, порепатися (про руки, губи і т. ін.). [Явдоха:] На губах смага, аж потріскались губи!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 479); Відчула [Маруся] нараз, що вона ж уже кілька тижнів не милася. Поглянула на руки — руки були брудні і потріскалися (Гнат Хоткевич, II, 1966, 165); Від холодної води литки так потріскалися, що з них цебеніла кров (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 24).