ПОТРІБУВАТИ, ую, уєш, перех., діал.
1. недок. Потребувати (у 1 знач.). — Василь мене не потрібує: він має вже жінку при собі й не потрібу́є нікого (Ольга Кобилянська, II, 1956, 312); — Панотець щось мене потрібували? — запитався війт (Лесь Мартович, Тв., 1954, 253).
2. док. Попробувати. Ніж широкий був, блищав зловіще, Та його потрібувавши пальцем, Бачив доктор, що він притупився (Іван Франко, XII, 1953, 308).