ПОТРАЧАТИ, аю, аєш, недок., рідко, ПОТРАТИТИ, ачу, атиш, док., перех.
1. Те саме, що витрачати. Уже як хочете, хоч лайте, Хоч і не лайте й не читайте — Про мене… Я і не прошу, Для себе, братики, спишу, Ще раз те оливо потрачу (Тарас Шевченко, II, 1963, 126); Пріська тим часом потратила гроші на дрова та мило (Любов Яновська, I, 1959, 279); Кипить, мов у горшку окріп, і силу даром потрачає (Словник Грінченка).
2. тільки док., перен., заст. Втратити. — Виписав я йому також, кілько то в наших сторонах ковалів, шевців, ткачів, теслів та інших ремісників через ті цехи хліб потратило (Іван Франко, II, 1950, 136); Змордований горем, я.. з одчаю вмирав, Потративши віру в любов і в добро (Павло Грабовський, I, 1959, 619).