ПОТОВКТИСЯ, вчуся, вчешся, док.
1. Побитися, пошкодитеся, розбитися (про все або багато чогось). Ті груші побились, потовклись та напустили такого соку, що лист твій та.. книжки як душенина упріли в тому сокові (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 137); Микита спокійно й діловито вкладав речі у віз, дбаючи тільки за одно: щоб не загубилось або не потовклось у дорозі (Степан Васильченко, I, 1959, 290).
2. розм. Побитися, зазнати пошкоджень у багатьох місцях (про людей). Стефко на лоб на шию кинувся вниз по стрімкій стіні яру. Потовкся порядно, подряпав собі лице об якесь колюче зілля (Іван Франко, VI, 1951, 147).
3. розм. Потоптатися або покачатися на чому-небудь, на якомусь місці. Прокинувшись вранці, Василько знов розігнався з печі, щоб потовктись на соломі (Олесь Гончар, II, 1959, 162).
4. розм. Товктися (у 5 знач.), вештатися десь якийсь час. — Вертаймось, діду, додому.. — Потовчемось, Петре, ще трохи (Михайло Стельмах, I, 1962, 246).