ПОТОПЕ́ЛЬНИК, а, чол., розм. Те саме, що утопленик. Міг би [Іван] розказати і.. про потопельників, які по заході сонця сушать бліде тіло своє на каменях в річці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 307); А якби був я потопельником, — усе причаював би ся в найглибшім зеленім місці під стрімкою скалою (Гнат Хоткевич, II, 1966, 319); * У порівняннях. Ввійде [хмара] в гирло ущелини,.. стане всмоктувати в себе вільгість і, набрякши водою, як потопельник, розпадеться весняною зливою (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 91).
ПОТОПЕЛЬНИК
Тлумачення слова