ПОТО́ПА, и, жін., діал. Потоп. — Чекай, — опинив його Демидів, — а знаєш ти, як виглядала справдішня потопа світу?.. (Осип Маковей, Вибр., 1954, 59); * Образно. Чути було й дитячий дзвінкий сміх, і.. якесь любе шептання з-посеред потопи листя (Іван Франко, I, 1955, 271).
ПОТОПА
Тлумачення слова