ПОТОМИТИ, томлю, томиш; мн. потомлять; док., перех.
1. Утомити, знесилити всіх або багатьох. Плавала-плавала [відьма], шниряла-шниряла; та як бачить, що усіх потомила, так і піддалась… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 184); [Маруся (сидить, читає):] Прийдіть до мене всі, хто трудиться, кого робота осіла, праця потомила (Панас Мирний, V, 1955, 96).
2. Стомити, перевантажити (роботою, тяжкими переживаннями і т. ін.). Горда, пишна [дівиця] — роботою Ручок не потомить (Микола Костомаров, I, 1967, 99); Кажуть, юнка білолиця Юнака причарувала. Потомила йому серце, Розпалила ятру рану (Павло Усенко Листя.., 1956, 132).