ПОТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потолочити. Що весною процвітало, всохло, не доспіло, потолочене, мов градом, поле почорніло… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 128); Навколо вся пшениця була втоптана, потолочена (Олесь Донченко, I, 1956, 60); * Образно. Жаль о тобі І потолочену любов з[авмер]лу У серці ношу (Іван Франко, XIII, 1954, 241).
ПОТОЛОЧЕНИЙ
Тлумачення слова