ПОТО́ЛЯ, і, жін., заст. Потурання, попуск. Дай дітям потолю, сам підеш у неволю (Словник Грінченка); Язиком що хоч роби, а рукам потолі не давай (Номис, 1864, № 3810); А то ж Ти дав серденьку потолю, То через жінку підеш у неволю (Павло Чубинський, V, 1874, 729).
ПОТОЛЯ
Тлумачення слова