ПОТОЙБІ́ЧНИЙ, а, е.
1. За релігійними уявленнями — неземний, загробний. Стародавні слов’яни вірили у загробне життя; тому в могилу з покійником або з урною, що містила його спалений прах, клали різні предмети, необхідні, за їх поглядами, померлому у потойбічному світі (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 347); Тепер з релігією, з усіма її сектами треба боротися розумно, треба переконувати одурманених релігійним чадом людей в тому, що вони дуже помиляються, відмовляючись від повноцінного життя заради потойбічного (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 80); Говорять: десь там буде рай… Нащо нам потойбічний край? (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 214);
// у знач. ім. потойбічне, ного, сер. Те, що, за релігійними уявленнями, пов’язане з неземним, загробним життям. Писав я ці етюди під впливом творів Метерлінка, повно було в них символіки, містики, потойбічного… (Олесь Донченко, VI, 1957, 581);
// Чужий усьому житейському. Великі страдницькі очі глянули на нього променистим потойбічним поглядом (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 373); Йшла [Оксана] назустріч своїй смерті, якась уже потойбічна, невпізнанна і чужа (Василь Кучер, Голод, 1961, 417);
// Дивний, неприродний, наче з загробного світу. В очах померлих назавжди відбилося видіння нічного лісу й щербленого потойбічного місяця (Юрій Яновський, II, 1958, 213); Ще з учорашнього вечора помітив [Саїд Алі], що й тут, як і в Чадаці — все старе, все якесь потойбічне (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 16).
2. розм. Те саме, що протилежний 1. Кагул закругляв береги, і вже виростали з води сірі схили потойбічних згірків (Юрій Смолич, I, 1958, 44); Хатина, де жила лікарка, стояла на горбку. Звідси відкривався широкий краєвид .. на потойбічні гори (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 135).