ПОТОЙБІЧ, присл., розм. На тому боці, на протилежному боці. О ні, потойбіч не всвітає [світає]. Лиш відгук іноді… неясний… долітає — а-є… а-є… (Павло Тичина, I, 1946, 170); Тієї ж ночі, коли місяць почервонів і став схилятись до лісів потойбіч, .. з Будутина виїхав вершник (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 269).
ПОТОЙБІЧ
Тлумачення слова