ПОТОЧИТИ 1, точу, точиш, док., перех.
1. Наточивши, зробити все або багато чого-небудь гострим.
2. Зіпсувати, знищити все або багато чого-небудь; поїсти щось у багатьох місцях (про гризунів, комах і т. ін.). — Дайте йому молотить з тієї скирти, що затекла і миші поточили (Олекса Стороженко, I, 1957, 31); — І коли вже ви, діду, вгомонитеся? — озвався чийсь докірливий голос. — Пан та пан… Давно вже тих панів черва у могилі поточила (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 140); * Образно. Бліндажі і ходи сполучень поточили село, мов шашіль (Олександр Довженко, III, 1960, 392).
3. Точити (див. точити 1) якийсь час. Остап.. вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати кружка Соломіїне волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 344).
♦ Поточити ляси (язики) — те саме, що Ляси точити (якийсь час) (див. ляси). Поговорили про оперу, згадали Давіда, віддали належне Лафонтену і трохи поточили ляси з приводу Ламартіна (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 28); Плетухи поточили язики і знайшли собі інші теми (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 22).